Світлиця” (музика Ігоря Білозіра, вірш Богдана Стельмаха) співає ВІА "Ватра" Львівської обласної філармонії, соліст Володимир Прасоленко, 1983 рік. З музичного фільму "Ватра" в Карпатах Львівського обласного телебачення. Подяка Леся Рибінська.
„Я у „Ватрі” Ігоря Білозіра був досить короткий період — з весни до осені 1983 року. Якраз тоді робилася нова програма ансамблю, де мали звучати нові пісні Ігоря та його обробки народних пісень, — розповідає вокаліст ансамблю і перший виконавець пісні „Світлиця” Володимир Прасоленко. — На той час випали телевізійні зйомки нашумілого і знаменитого фільму „Ватра” в Карпатах” Львівської обласної студії телебачення. А восени я вже працював у Рівненській (тоді було на радянський кшталт — Ровенській) обласній філармонії, у гурті ”Жайвір”, основу якого, окрім мене, склали колишні музиканти ”Ватри” і Львова. Ігор довірив мені прем’єрне виконання пісні „Світлиця” на вірш Богдана Стельмаха. Вона вийшла на широку аудиторію з телефільму, мала неймовірну популярність і, здавалося, її просто закрутили на замовлення і просто так на Львівському радіо і телебаченні. Вона звучала повсюдно звідусіль і всі роки людям видавалося, що я й далі співаю в ансамблі Білозіра. Філармонії мали свої плани гастрольно–концертної діяльності. Майже за три місяці я з „Ватрою” брав участь у близько ста концертах, в яких ледь не щоразу „Світлицю” доводилося співати „на біс”. Мали повсюдно по три концерти в день, а якоїсь неділі в Івано–Франківську встановили рекорд — чотири виступи у вщерть заповнених залах. Після мене „Світлицю” у „Ватрі” співав Мар’ян Шуневич, який для мене був взірцем вокального і артистичного виконання. І сама „Ватра”. Потрапити в ті часи в такий професійний філармонійний колектив під орудою вже тоді відомого Ігоря Білозіра було високою честю. Я втягував у себе все, чому міг навчитися для того, щоб працювати далі”.